Нові правила для селянина: сало поза законом

Минуло вже понад півтора роки від того часу, як Україна вступила до Світової організації торгівлі, але новини про зобов`язання, які наша країна взяла на себе для отримання вхідного квитка, дивують і «тішать» досі. Точніше, не зобов`язання, а факт набуття чинності. Адже у нас, як правило, закони приймають і забувають, щоб потім приголомшити в найбільш невідповідний момент.

Останньою такою новиною стало усвідомлення споживачами і аграріями однієї зі статей Закону «Про безпеку і якість харчових продуктів», згідно з якою з 1 січня 2010 року забороняється реалізація необробленого молока і сиру домашнього виробництва, а також м`яса тварин подвірного забою на продовольчих ринках. Іншими словами, Україна зобов`язалася з наступного року закрити доступ на продуктові ринки селянам з домашнім молоком і м`ясом...

Добре забуте нове

Це нововведення приголомшило всіх. Споживачів – відлученням від  м’яса бабусі, що користується великим попитом (без ГМО та іншої хімії, в чому підозрюють великих виробників), молока, домашнього сиру та сметани, а також сала. Селян, які в нашій країні займаються вирощуванням худоби і іншої живності та рослинності, а не постійним вивченням законів і нормативних документів, - через 3 місяці їхня продукція, яка часто стає єдиним джерелом доходів у сім`ї, буде поза законом.

Поява даної норми – не випадковість, адже однією з базових позицій СОТ є відповідність вимог до внутрішніх виробників продукції та імпортерів. У Європі тварин вбивають лише на бійнях, а молоко для споживачів виготовляють тільки молочні ферми. В Україні ситуація інша – приватний сектор забезпечує половину м`яса і близько 80% молока, що підтверджують офіційні дані Держкомстату.

Сказати, що ця стаття закону з`явилася, як сніг на голову, не можна. Закон «Про безпеку і якість харчових продуктів» прийняли ще у вересні 2005 року, а набуття чинності цього закону відклали до 2010 року тільки для того, аби встигнути провести всі необхідні реформи, підготувати базу. Іншими словами, у нас було 4 роки, щоб побудувати інфраструктуру – встановити доїльні апарати, устаткування для охолодження молока, переробити забійні цехи і т.д. Проте, як завжди буває, нічого за цей час не змінилося. Не те, щоб кардинально, а взагалі ніяк.

Поза зоною дії

Очевидно, що ця норма вплине на селян, м`яко кажучи, негативно. На думку керівника групи експертів асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» (УКАБ) Володимира Лапи, «дана норма може призвести до згортання офіційної торгівлі молоком і молокопродуктами на ринках, переорієнтації торгівлі на подвірний режим. А ті, хто не зможе забезпечити реалізацію, вимушені будуть або продавати молоко за порівняно низькими цінами на переробку, або вирізувати поголів`я. На м`ясному ринку з`являться порівняно невеликі напівлегальні бійні (тобто, не показуватимуть всі об`єми забою), які будуть "пропуском" на ринок».

Таким чином, селянина змусять йти зі своїм молоком на «чорний ринок» - у двори, на дороги, де якість продукції ніхто не перевірятиме, а умови зберігання і реалізації посунуться ще далі від тих, до яких ми прагнемо. Або вирізувати поголів`я, що, за відсутності промислового виробництва, призведе до дефіциту продукції і заміщення імпортом, як ми знаємо, не завжди високої якості.

Зупинка на вимогу

На думку фахівців, можливо, набуття чинності даної норми відкладуть ще на 5 років. Але відкласти не означає зняти проблему з порядку денного. Інфраструктура сама собою не вишикується.

В.Лапа відзначає, що насправді ситуація не настільки однозначна, як здається. «Наприклад, в ЄС взагалі заборонена переробка молока для харчових потреб, якщо під час його виробництва використовували ручне доїння. У сфері якості та безпеки продукції далі за нас пішли Росія і Білорусь», - підкреслює експерт.

На його думку, для вирішення проблеми в Україні роблять спроби реалізувати програми підтримки кооперативів, зокрема молочних, «але є великий сумнів, що ця схема може спрацювати в масштабі не пілотних проектів, а всієї країни».

«Маємо досвід країн Східної Європи, які в достатньо стислі терміни змінили свою молочну галузь у відповідність з вимогами ЄС, але це було зроблено в основному за гроші Євросоюзу. В Україні, з одного боку, немає бюджетних можливостей для фінансування відповідних програм, а з іншої – є зобов`язання перед СОТ щодо максимального рівня підтримки. Тобто, заходи державної політики повинні бути достатньо "делікатними", щоб вони виглядали як структурна перебудова, а не просто дотації виробникам. За логікою, поступове переоснащення галузі повинне кореспондуватися із заходами щодо підвищення державного контролю. На жаль, поки що будь-які елементи стратегії в цьому напрямі не простежуються», - підсумував В.Лапа.

Начальник аналітичного відділу консалтингового агентства «ААА» Марія Колесник також впевнена, що і після відтермінування нічого робити не будуть. Відтермінувати набуття чинності якої-небудь норми нескладно, складніше забезпечити її реалізацію після завершення перехідного періоду. Швидше за все, через 5 років Україна буде також не готова до реформи, як і сьогодні.

Якщо нам не вистачило чотири роки, щоб «перемальовувати» картинку ринку, то, ймовірно, потрібно відкласти на більший термін дане нововведення. І за цей час придумати, як не позбавити українця можливості купувати продукцію безпосередньо у селянина, щоб він не шукав у відкритому пакеті фабричного сиру смак домашньої їжі.

Як відомо, хочеш зробити щось добре – зроби це сам. Тому селянам необхідно самостійно будувати бійні, встановлювати доїльні апарати і т.д. Зробити вони це зможуть за наявності засобів і мотивації. А теперішній рівень цін на молоко і м`ясо, складнощі доступу їх на ринки таку мотивацію виключають повністю. Альтернатива – промислове виробництво. Але якщо виробництво курятини у нас пішло на ура, адже оборот капіталу швидкісний – до 2 місяців, з яловичиною – до 3 років, то з молочним виробництвом не все так оптимістично. Ось і виходить, що альтернативи немає. Але уряду поки ніколи створювати умови для роботи бізнесу, селян і т.д. - вибори на носі. Отже, поки відкладемо цю проблему на потім. Не встигнеш озирнутися, а це питання потрібно буде вирішувати вже комусь іншому.

Лілія Коваль (УНІАН)