Експерти і науковці констатують відсутність в Україні державної політики щодо збалансованого розвитку держави та закликають органи влади розробити національні цілі збалансованого розвитку та забезпечити їх практичну реалізацію. Про це йшлося під час дводенної Міжнародної конференції «Цілі збалансованого розвитку для України», передає кореспондент УНІАН.
"Економічні та соціальні потреби людства давно переважають екологічні можливості територій, тому у світі концепція сталого (збалансованого) розвитку давно вже перейшла з теорії до практичної реалізації. Водночас в Україні, на жаль, Концепція сталого розвитку не визнана державою. І наразі немає ані Концепції, ані Стратегії, ані Національного плану дій з переходу до сталого розвитку”, зазначив академік НАН України, директор Інституту географії Леонід Руденко.
Збалансований розвиток суспільства, держави, означає розвиток, який грунтується на системі балансів їх соціально-економічних потреб і можливостей природи задовольняти ці потреби без завдання їй шкоди і зі збереженням екологічної рівноваги. Стратегічна мета збалансованого розвитку полягає в досягненні сталості суспільства з оптимальною якістю життя як для сучасного, так і для прийдешніх поколінь. Більшість розвинених країн почали враховувати негативний вплив діяльності людства на планету та намагаються реалізовувати відповідальну з точки зору екології, державну політику в різних сферах життя.
Голова Національної екологічної Ради України, Голова Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко зауважує, що людство за свою історію дійшло до певної критичної межі, коли його подальший розвиток фактично йде за рахунок нанесення шкоди навколишньому середовищу, або й взагалі - шляхом його знищення. За час існування людства на Землі незворотньо втрачено 2 млн га родючих грунтів, а це більше, ніж обробляється зараз, щорічно зникає від 150 до 200 живих організмів. Також наводились дані, що впродовж минуле століття світове споживання води зросло в десять разів - з 579 кубічних кілометрів на рік до 5190 куб. км на рік у 2000 році. Загальносвітові тенденції зумовлюють негативний вплив на кожну країну, і на Україну в тому числі. “Нестримна гонитва за прибутками призводить до втрати людського та природничого потенціалу країни. Україна посідає одне з перших місць серед розвинених країн за енергоємністю виробництва, за використанням води на одиницю ВВП, крім того, постійно збільшуються обсяги шкідливих викидів. Тому державі потрібне формування нової моделі розвитку, об’єднання людей в національний процес “Довкілля для України”, підсумовує експерт.
Голова Президії Всеукраїнської ради Українського товариства охорони природи, колишній міністр екології та природних ресурсів Василь Шевчук підкреслює, що “Настав час, коли екологія вимагає від економіки адекватних дій... Україні потрібна нова політика розвитку”. На його думку, треба враховувати глобальні зміни в світі й те, що нові кліматичні умови можуть кардинально вплинути на майбутній розвиток України.
Саме активне впровадження політики збалансованого розвитку впродовж останніх десятиліть стало реакцією світової спільноти на глобальні виклики. За словами директора Програми розвитку ООН в Україні Рікарди Рігер, багато країн вже затвердили стратегії, спрямовані на досягнення сталого розвитку, і активно впроваджують їх. Щодо України, то пані Рігер закликала Україну прискорити процес досягнення сталого розвитку, оскільки “чим довше ми очікуємо, тим важче змінити ситуацію”. За її словами позитивним є те, що на найвищому державному рівні існує розуміння важливості проблеми. “Президент України підтвердив, що зусилля України на досягнення сталого розвитку стануть пріоритетом для держави”, додала вона.
Зі свого боку перший заступник Голови Державного агентства екологічних інвестицій України Іван Варга зазначив, що український уряд вбачає одним з пріоритетів своєї діяльності співпрацю з міжнародними екологічними організаціями та висловив сподівання, що за підсумками Міжнародної конференції «Цілі збалансованого розвитку для України» уряд отримає чіткі рекомендації.
На сьогодні ж впровадження політики сталого розвитку в Україні практично не відбувається, вважають учасники конференції.
Докторант кафедри філософії та методології держуправління Національної академії державного управління при Президентові України Геннадій Марушевський так охарактеризував складний шлях нових моделей в державі: “Ані концепції, ані органу з її реалізації”. Він розповів, що проблеми ці мають багаторічну історію і поки на краще мало що змінюється: “Концепція переходу України до сталого розвитку, яку науковці НАН України розробили ще минулого року, - досі не прийнята. Хоча практично у всіх країнах Європи подібні концепції затверджено на державному рівні і вони впроваджуються. Створена ще у 1997 році Комісія зі сталого розвитку при Кабміні була через кілька років ліквідована через неефективність. Створили аналогічну комісію при президенті, але з тієї самої причини і її ліквідували. Зрештою створили Національну Раду, але, теж через неефективність, вже в березні 2013 року й вона була ліквідована”.
Саме тому, на думку експерта, необхідно рішенням Кабміна затвердити Концепцію переходу України до збалансованого розвитку, також необхідно Указом президента затвердити Національний план дій для України з реалізації ріщень та рекомендацій Конференції ООН Ріо+20 (щодо сталого розвитку). Крім того, необхідно створити не тільки відповідний координуючий орган, але й інститут експертів для аналізу державної політики з цього питання.
За словами Марушевського, в Європі існує три варіанти державних відповідальних за збалансований розвиток і одну з цих моделей можна використати у нас. Так, в деяких країнах за збалансований розвиток відповідає Міністерство охорони довкілля, в інших — Офіс прем’єр-міністра, ще в інших — Міністерство фінансів.
Представники державних органів та експерти також наголосили на необхідності активно залучати громадськість до реалізації політики збалансованого розвитку в державі. Наразі, громадські протестні екологічні акції, проти погіршення екологічних умов життя громадян відбуваються досить нечасто, зазначає Леонід Руденко.
Також пропонується приділяти ще більше уваги відповідним екологічним питанням в освітніх програмах. Серед позитивних прикладів заступник міністра освіти і науки Борис Жебровський назвав те, що в школи нещодавно повернули предмет “природознавство”, а також ввели екологічні аспекти й в інші предмети. Крім того, вже третій рік поспіль в Україні проводяться шкільні олімпіади з екології, а на міжнародних олімпіадах українські учні здобувають золоті й срібні медалі.
Детальніше галузеві питання впровадження моделі збалансованого розвитку будуть обговорені під час профільних секцій, які працюватимуть в рамках дводенної Конференції. За підсумками роботи, учасники мають намір доопрацювати і прийняти Резолюції, в якій будуть визначені конкретні рекомендації як у сфері системної екологізації, так і в сферах екологізації промисловості, енергетики, сільського господарства, транспорту, розвитку територій та об’єктів природно-заповідного фонду, а також збалансованого природокористування та екологічної освіти. Серед найважливіших положень, зафіксованих в проекті Резолюції: затвердити Указом президента План дій для України з реалізації рішень та рекомендацій Конференції ООН Ріо+20 та створити при Кабміні відповідну робочу групу; розробити та затвердити Законом Стратегію збалансованого розвитку України, підготувати та видати Національну доповідь України про стан виконання положень “Порядку денного на ХХІ століття за 2002-1012 роки. Також пропонується розробити та затвердити систему індикаторів збалансованого розвитку України, а також затвердити пріоритетні цілі збалансованого розвитку України до 2030 року шляхом започаткування національної дискусії з цього питання.
Довідка УНІАН. Ініціатором політики збалансованого розвитку є ООН. Перша в історії Конференція ООН з навколишнього середовища і розвитку — Саміт Землі — відбулась в Ріо-де-Жанейро у 1992 році. Конференція поставила питання сталого розвитку на перше місце в порядку денному Організації Об`єднаних Націй та міжнародного співтовариства. На ній термін «сталий розвиток» визначався як «розвиток, що задовольняє потреби теперішнього часу, не ставлячи під загрозу здатність майбутніх поколінь задовольняти свої власні потреби».
У 2012 році ООН організувала Конференцію з питань сталого розвитку, також відому під назвою «Ріо-2012» або «Ріо +20», яка пройшла також в Ріо-де-Жанейро (Бразилія). Ця світова зустріч стала нагодою поновити рух та політичні зобов’язання, започатковані «Самітом Землі» у 1992 р. У Конференції взяли участь понад 100 глав держав і урядів, а також близько 40 тисяч представників урядів, парламентаріїв, мерів міст та громадянського суспільства. Українська делегація також брала участь у цьому заході, очолював її тодішній міністр екології та природних ресурсів Едуард Ставицький.
Парадигма сталого розвитку включає в себе вимоги до захисту довкілля, соціальної справедливості та відсутності расової й національної дискримінації.
Концепція збалансованого розвитку ґрунтується на п`яти головних принципах:
1. Людство дійсно може надати розвитку сталого і довготривалого характеру, для того щоб він відповідав потребам людей, що живуть зараз, не втрачаючи при цьому можливості майбутнім поколінням задовольняти свої потреби.
2. Обмеження, які існують в галузі експлуатації природних ресурсів, відносні. Вони пов`язані з сучасним рівнем техніки і соціальної організації, а також із здатністю біосфери до самовідновлення.
3. Необхідно задовольнити елементарні потреби всіх людей і всім надати можливість реалізувати свої надії на благополучніше життя. Без цього сталий і довготривалий розвиток просто неможливий. Одна з головних причин виникнення екологічних та інших катастроф — злидні, які стали у світі звичайним явищем.
4. Необхідно налагодити стан життя тих, хто користується надмірними засобами (грошовими і матеріальними), з екологічними можливостями планети, зокрема відносно використання енергії.
5. Розміри і темпи росту населення повинні бути погоджені з виробничим потенціалом глобальної екосистеми Землі, що змінюється.
Приклади впровадження концепції.
- Будівництво доріг, будівель має супроводжуватися відповідним зростанням зелених насаджень — щоб не погіршувати стан довкілля.
- Зростання виробництва зерна не повинно супроводжуватися виснаженням чи іншим погіршенням якості ґрунту.
- Видобування корисних копалин (наприклад металевих руд, вугілля) має супроводжуватися створенням підприємств, що не залежать від цього видобутку. Таким чином, щоб після вичерпання майбутні покоління (а часто й поточні) не мали економічних проблем.
- У приватному сенсі — заробітна плата повинна компенсувати витрати на відновлення здоров`я, погіршене через виконувану роботу.
- Медичні препарати та хірургічні операції повинні не лише вирішувати поточну проблему, але й не призвести до погіршення стану здоров`я пацієнта у майбутньому, часто це включає і здоров`я наступних поколінь.
- Навчання та використання праці жінок не повинне приводити до відмови від виконання основного обов`язку — народження дітей. Фактично найбільша шкода, яка може бути завдана майбутнім поколінням — це пряме їх знищення.
